Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 910/12121/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяБакуліна С.В.,суддіРогач Л.І., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 рокуу справі№ 910/12121/14господарського судуміста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"простягнення 307 506, 72 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_5 дов. № 896 від 05.11.2012 року,- відповідача:Чернюк В.В. дов. № 13-11-13501 від 19.09.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі за текстом - ПАТ "КБ "Надра") про стягнення 307 506, 72 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року у справі № 910/12121/14 позовні вимоги задоволено: стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ФОП ОСОБА_4 307 506, 72 грн. боргу.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "КБ "Надра" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року у справі № 910/12121/14 апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Надра" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "КБ "Надра" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року у справі № 910/12121/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 11.12.2014 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.12.2014 року № 03-05/3129 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/12121/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П. та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Фролової Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Бакуліна С.В., судді Рогач Л.І., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 21.06.2007 між позивачем та відповідачем в особі директора філії відкритого акціонерного товариства КБ "Надра" Миколаївського РУ Домрачевої І.А., що діє на підставі статуту вікритгго акціонерного товариства КБ "Надра", Положення про філію ВАТ КБ "Надра" МРУ та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 14.06.2007 року, укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований за № 1832, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає від орендодавця в платне, тимчасове користування на умовах оренди наступне нежитлове приміщення: нежитлове приміщення № 7 - салону-магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа орендованого майна складає 137, 4 кв. м.

Відповідно до 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ст. 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1. вказаного Договору сторони погодили, що орендоване майно передається орендарю для його використання у відповідності зі статутною діяльністю орендаря.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору 21.06.2007 на підставі акта прийому-передачі передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди у користування у задовільному стані.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями п. 3.1. Договору сторони передбачили, що строк оренди становить 10 років - з дня передачі орендованого майна орендарю, яким є дата підписання акту прийому-передачі майна в оренду. В цьому акті зазначається опис орендованого майна, технічний стан (коефіцієнт зносу), недоліки орендованого майна та інше.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що договір, акт приймання-передачі приміщення, підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень і застережень та скріплені їх печатками. Договір не визнаний в судовому порядку недійсним, що є підставою для виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за період з квітня 2013 року по грудень 2013 року не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача становить 307 506, 72 грн.

Так, заперечуючи проти позовних вимог скаржник вказує, що спірне приміщення перебуває у непридатному для оренди стані, потребує капітального ремонту, що підтверджується висновком № 628-629 судової будівельно-технічної експертизи від 12.11.2013 року, з нього за рішенням суду стягнуто збитки за шкоду, заподіяну майну самовільним переплануванням, а тому обов'язок по оплаті оренди у нього відсутній.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони, згідно ст. 6 Цивільного кодексу України, в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Положеннями ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України закріплено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, судами вірно зазначено, що оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 4.2. Договору сторони узгодили, що орендна плата за місяць на дату підписання договору становить 24 285, 45 грн., що еквівалентно 4 809 доларів США по курсу Національного банку України (з розрахунку 5, 05 грн. за 1 долар США). Сума орендних платежів корегується щомісячно з урахуванням зміни курсу Національного банку України на день виписки рахунку з відображенням у ньому еквіваленту долару США до гривні, але не менше 24 285, 45 грн. за місяць.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.3. Договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно до 5 числа поточного місяця на підставі повідомлення (рахунку), надісланого орендодавцем.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір оренди є оплатним, і обов'язок орендодавця надати в оренду приміщення відповідає обов'язку орендаря прийняти приміщення та оплатити орендну плату.

Частиною 1 ст. 212 Цивільного кодексу України закріплено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір оренди є оплатним, то обов'язок відповідача за договором оплатити орендну плату виникає згідно з положеннями Закону.

Згідно ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

07.12.2010 року рішенням господарського суду міста Києва у справі № 40/159, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2011 року, стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ФОП ОСОБА_4 збитки в розмірі 888 293, 00 грн.

Так, підставою для стягнення збитків став факт проведення відповідачем у травні 2008 року робіт по реконструкції даху орендованого приміщення, в результаті чого здійснено повний демонтаж даху. Після проведення зазначених дій роботи фактично були зупинені. При цьому, не проведено належної консервації об'єкту реконструкції. У результаті таких дій склалася ситуація, за якої внутрішня частина орендованого приміщення впродовж осені та грудня місяця 2008 року, а також січня, лютого та весни 2009 року піддавалася шкідливій та руйнівній дії атмосферних опадів, дії низької температури. Крім того, банком самовільно здійснено будівництво 12 цегляних колон у внутрішній частині приміщення. Роботи проведено без згоди позивача на проведення відповідного обсягу ремонтних робіт.

Згідно ч.ч.2,3 ст.776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Умовами договору оренди від 21.06.2007 року, укладеного між сторонами у справі не врегульовано питання щодо того, хто (орендар або орендодавець) зобов'язаний проводити капітальний ремонт.

При цьому, орендоване приміщення стало непридатним до експлуатації саме з ініціативи відповідача, який розпочав його реконструкцію, не завершивши її, без погодження із позивачем, що також підтверджується встановленими висновками в рішенні господарського суду Миколаївської області від 02.12.2013 року у справі № 5016/2385/2012(8/99).

За таких обставин, судами встановлено факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем відповідачем не спростований, а тому суди дійшли вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року у справі № 910/12121/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року у справі № 910/12121/14 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Бакуліна СуддіЛ.І. Рогач О.В. Яценко